Ми п’ємо вино, й п’яніють вікна
У сусідськім домі, і на те
Ти шепочеш: «Хай же буде вічна
Ця маленька мерехтлива свічка –
Зіронька, що в наших снах цвіте…»
Ми п’ємо вино й щоразу швидше
Невгамовні оберти Землі,
За шибками рвійний вітер свище,
А дніпровська хвиля – вище й вище.
І лиш кіт муркоче. Розімлів.
Дна не видно. Повна чара шлюбна.
Ми п’ємо... О верховино втіх!
«Милий мій…» «Моя кохана, люба…»
Щастя плаче? Чи сміється згуба?..
П’єш у мене з губ, а я – з твоїх.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Верь, весна не за горами... - Лина Н.-Л. Eto malenkoe stihotvorenje napisala dlia svoei podrugi, perezivavshei o budushchem. Siostri, kotorie chitaete seichas i nehodites v perezivaniah o buduschei sudbe - znaite: Gospod v kurse vashei zizni i On imeet chudesnii plan dlia vas, tolko ne speshite vperedi Nego sami ustraivat svoiu zizn. On sdelaet eto nailuchshim obrazom. Doveriajte Emu.
Lina
