Прочитано 13198 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Mир вам, очень талантливо ! 5. Комментарий автора: Брат Сева, спасибо большое, что читаете.
Виктор
2010-01-30 23:30:37
"Он Любит и прощает априори. Так что обязательны будьте только со своей душой: разумом,волей,чувствами.Самовоспитание показано всем".
Практически то же самое говорят далеко не только христиане. Под этими словами очень даже легко могло бы подписаться большинство язычников. Комментарий автора: Виктор!Это нормальный совет конкретному, не очень хорошо воспитанному человеку - Михаилу, а не конфессиям и религиозным течениям. Я бы не взяла на себя смелость выяснять, кто из вас кто, просто потому,что уважаю личность и свободу выбора каждого человека. И знаю главное: Бог выбирает нас, а не мы Его. И хочу быть в избранных Им.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
